УДОСКОНАЛЕНИЙ СПОСІБ УЛАШТУВАННЯ ОГОРОДЖУВАЛЬНОЇ СТІНИ ПІДЗЕМНОЇ СПОРУДИ У ВОДОНАСИЧЕНИХ ГРУНТАХ

Анотація

У статті розглянуто існуючі конструктивно- технологічні рішення огороджувальних стін підземних споруд у нестійких водонасичених ґрунтах. Виконано аналіз переваг та недоліків їх конструктивних та технологічних рішень. Запропоновано удосконалений патентоспроможний спосіб улаштування несучих огороджувальних стін підземних споруд і підземних приміщень будівель. Спосіб спочатку, до екскавації ґрунту котловану, передбачає влаштування вертикальних елементів (різних поперечних перерізів та матеріалів, що виготовляються за будь-якою технологією, наприклад – буронабивних паль), які розташовуються на відстані один від одного уздовж стіни та заглиблю- ються нижче дна котловану та плоского шпунта (з різних матеріалів, наприклад – металевого, що влаштовується за будь-якою технологією, наприклад – віброзанурюванням), який заглиблюється до рівня дна котловану. Після екскавації ґрунту котловану реалізується конструкція огородження котловану, де вертикальні елементи працюють на вигин уздовж вертикальної осі, а плоский шпунт працює на розтяг уздовж стіни, як мембрана між вертикальними елементами, розподіляючи горизонтальне навантаження між ними. При цьому, плоский шпунт забезпечує водонепроникність конструкції огородження котловану, а його першочергове влаштування може суттєво знизити вплив на існуючі будівлі під час виробництва бурових паль за рахунок перешкоджання горизонтальних деформацій ґрунту у напрямку свердловин. Потім влаштовується монолітна залізобетонна конструкція стіни, що передбачає влаштування сталевого арматурного каркасу, який поєднується з вертикальними елементами та шпунтом, наприклад, анкеруванням, для забезпечення сумісної роботи. Технічною новизною конструктивного рішення стіни є врахування сумісної робо- ти з плоским шпунтом, що дозволяє зменшити поперечний розрахунковий переріз монолітної залізобетонної (сталезалізобетонної тощо) огороджувальної стіни підземної споруди.