РЕДУКЦІЯ СЕЙСМІЧНИХ ВПЛИВІВ І ВИМОГИ ДО КОНСТРУЮВАННЯ

Анотація

Можливість існування значних залишкових деформацій і пошкоджень не передбачена загальними нормами проектування конструкцій, що викликає появу додаткових правил і вимог для сейсмічного проєктування. Вони пов’язані з розрахунками і конструктивними обмеженнями для елементів конструктивного комплексу, який може мати вказані пошкодження.

Визначається, що для лінійно-спектральної мето­дики, яка є базовою, перехід від інерційних сил до ефектів розрахункового впливу на конструктивні елементи і з’єднання використовується шляхом редукування, яке полягає у зниженні сейсмічних зусиль залежно від рівня очікуваних залишко­вих деформацій, що викликані пластичністю. Стаття присвячена аналізу розбіжностей між вітчизняними і європейськими нормами відносно змісту і форми правил редукування і умов їх використання.

У першу чергу, розбіжності виникають за рахунок різниці у концептуальних питан­нях, що обумовлені традиціями сейсмічного проєктування. За вітчизняною традицією ступінь редукування залежить від припустимого ступеню впливу залишкових деформацій, а де саме виникнуть непружні деформації ніяк не враховується. Європейські норми виходять з концепції, що пластичні елементи системи вибираються проєктувальником та, відповідно цьому, спеціально проєктуються. Принципова відмінність полягає у можливостях, що надаються проєктувальнику щодо активного впливу на роз­ташування дисипативних зон, а саме можливістю призначити елементи конструкції, які можуть мати непружні деформації.

Принциповим є відмінність підходів Єврокоду 8 до детального проєктування дисипатив­них та не дисипативних зон конструкції. Перші розраховуються на велику пластичність і меншу міцність, другі, навпаки, - на більшу міцність і меншу пластичність.

Розглядаються технічні розбіжності у спосо­бах призначення коефіцієнтів редукції і у способах їх використання, що обумовлені різницею у побудові спектру пружних реакцій Єврокоду 8 і графіку спектральних коефіцієнтів динамічності у вітчизняних нормах.

Звертається увага на те, що рішення про мож­ливий рівень редукування необхідно супроводжу­вати не тільки додатковими розрахунками, але і строго регламентованими конструктивними заходами, що спрямовані на регулювання місць прояву пластичності.