ЩОДО ПРОЄКТНИХ РОЗРАХУНКІВ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Анотація

Робота присвячена аналізу розбіжностей між
лінійним і нелінійним розрахунком будівельних
конструкцій, що деформуються під впливом наван-
таження. Нагадується про наявність двох принци-
пово різних процедур, що притаманні проєктному
розрахунку, а саме: (і) статичного чи динамічного
аналізу поведінки механічної системи, результатом
якого є параметри напружено-деформованого стану
системи, та (іі) оцінки можливого опору елементів
системи і конструкції загалом.
Показано, що при використанні лінійного аналізу
ці процедури ставлять (відтворюють) зміст неза-
лежних етапів розрахунку, в той час коли при
нелінійному аналізі вони об’єднуються і взаємно
впливають одна на одну.
Звертається увага на особливості, що притаманні
лише нелінійному варіанту аналізу, наприклад,
таких як:
– неможливість використання стержневих
скінченних елементів без роздрібнення довжи-
ни стержня на елементарні ділянки;
– виникнення при згині напруги розтягування-
стиснення внаслідок несиметричного розвит-
ку пластичних деформацій по висоті перерізу;
– можливість реалізації екстремальних відкликів
системи на проміжних (не екстремальних) зна-
ченнях інтенсивності навантаження;
– залежність результатів фізично нелінійного
аналізу від послідовності прикладення наван-
тажень;
– можливість геометричної нелінійності так впли-
вати на поведінку систем під навантаженням,
що виникає ефект самозміцнення конструкції.
Розглядається проблема визначення гранично-
го стану системи, що відповідає глобальній оцінці
несучої здатності. Зважаючи на розрахункові
труднощі чисельного аналізу при наближенні систе-
ми до стану механізму, пропонується у якості гранич-
ного приймати стан, у якому можливості опору систе-
ми зменшуються на декілька порядків в порівнянні з
початком навантаження. Також звертається увага на
випадки, коли граничний стан визначається рівнем
деформування системи